|
| позивний БАТЯ Тема: наші земляки Вершини в інваспорті Любові Семенюк Від Рокитного до села Томашгород з півгодини їзди на маршрутці. До 1947 року це село називалось Сехи, і місцеві жителі й через шість десятиліть не забувають минувшини й вважають себе сехівцями. Та й у районі їх часто називають саме так. Село славиться в окрузі не тільки багатими дарами лісів – грибами, чорницею, журавлиною, – а й відомим на Рівненщині та за її межами сільгосппідприємством «Абердин», що спеціалізується на вирощуванні биків елітної м’ясної породи. Живуть у Сехах-Томашгороді залюблені в народну пісню люди. Не перший рік місцевий Будинок культури відзначають у числі найкращих серед клубних закладів району. Його хоровий колектив під керівництвом Світлани Попок успішно виступив на Всеукраїнському фестивалі народного мистецтва - славнозвісній Сорочинській ярмарці, де посів почесне друге місце. Символом духовної краси та вірності батьківській вірі є старовинна дерев’яна церква, збудована в 1778 році. У такому славному селі народилася Любов Семенюк. У дворічному віці з нею трапилась біда – маля отримало тяжку травму спини. Лікування було тривалим, але не допомогло, й відтоді прикута до інвалідного візка. Вона навчалася в санаторії-інтернаті в Одесі, а після здобуття середньої освіти повернулася в рідне село. Вдома без діла не сиділа, влаштувалась працювати надомною робітницею при Рокитнівському побуткомбінаті. У вив’язаних її вмілими руками трикотажних виробах видно почерк справжньої майстрині. У 1996 році Люба Семенюк вийшла заміж і переїхала в Рівне. Саме в обласному центрі збулась її давня, ще з дитинства мрія, яка здавалася нездійсненою, - займатися спортом, здолати чемпіонські вершини. І не який-небудь вид обрала, а важку атлетику. Почала тренуватись у секції пауерліфтингу – вижимання штанги лежачи. Спортивний зал став для молодої жінки другою домівкою. Великий досвід і розумна вимогливість тренера Михайла Каверзи, помножені на виняткову працелюбність обдарованої особистості з далекого поліського села, приносили все більш вагомі результати. Уже через рік тренувань Любов Семенюк зуміла вдало виступити на змаганнях різного рівня й виконати норматив майстра спорту України. А нещодавно, взявши участь у чемпіонаті Європи серед інвалідів в Угорщині, талановита штангістка виборола срібну медаль і стала майстром спорту міжнародного класу. Викликають захоплення не тільки фізична сила жінки, а головне – її цілеспрямований характер, духовна міць, прагнення досягти неможливого. На недавньому чемпіонаті України з пауерліфтингу серед спортсменів з порушенням опорно-рухового апарату, який проходив у Дніпропетровську, Люба здолала нову вершину. У напруженій боротьбі їй не було рівних - посіла перше місце у ваговій категорії до 75 кілограмів! Людина непростої долі, інвалід з дитинства стала чемпіоном України, прославила малу батьківщину. Цікавлюся сім’єю, тою колискою, де виховувалась майбутня видатна спортсменка, в її брата В’ячеслава, фахівця гірничої справи, трудівника гранітного кар’єру в селищі Томашгород. Той не без гордості каже: - Наша родина багатодітна. У Люби, крім мене, є два брати й дві сестри. Життя розкидало нас по різних населених пунктах України. Батьки – Тетяна Григорівна й Адам Ілліч – змалку нас привчали до селянської праці. У сестри, без сумніву, чимала фізична сила від батька, який довгі роки трудився водієм, часто був у відрядженнях, об’їздив майже весь тодішній Радянський Союз. І характер у неї такий: якщо візьметься за якусь справу, то робить її на совість, веде до успішного кінця, незважаючи ні на що. А ще Люба добре грає на гітарі, любить співати українські народні пісні, як і більшість сехівців. Вміє в’язати гарні светри. Найкращим своїм вболівальником вважає чоловіка Федора. |
2 вересня 2011
|
| Закрити |
